2 Corinthians 1

Коли хто не любить Господа, нехай буде про́клятий! Мара́на та́! ▼

▼Марана та, арамейське marana tha: Господи, прийди! Пор. Об. 22. 20.

1Благода́ть Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! 2Любов моя з вами всіма́ у Христі Ісусі, амі́нь! 3 4

Друге послання св. апостола Павла до

коринтян

Привітання й потіха кори́нтян

5Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, — 6благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! 7Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, 8що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих. 9Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується. 10Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми. 11А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі. 12Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити. 13Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих, 14що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він, 15як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас. 16Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас. 17Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте, 18як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

Чому апостол Павло не прибув до кори́нтян

19І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге, 20і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили. 21Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“ 22Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“. 23Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“. 24Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.